История рода Фон Мекк

СІМ’Я БАРОНІВ ФОН МЕКК В ІСТОРІЇ МІСТЕЧКА БРАЇЛОВА

ИСТОЧНИК

СКАЧАТЬ: https://drive.google.com/open?id=0B55iA0Rtlu-ibVZ1VGJLRVREMnc

Розглядається вплив баронів фон Мекк на промисловий та культурний розвиток містечка Браїлова, тепер Жмеринського району Вінницької області в другій половині ХІХ ст., та перебування в цей час відомого російського композитора Петра Чайковського.

354

Історичні науки. Том 21

знаходились на військовій службі, спочатку в шведській, а згодом у

російській армії. Батько К. фон Мекк обрав військову кар’єру, але пізніше

перейшов працювати до Міністерства фінансів, чиновником митного

округу. Помер він від холери, не дослужившись до пенсії і таким чином

залишив вдову з малолітніми дітьми без засобів для існування.

В 19 років К. фон Мекк стає студентом Петербурзького інституту

шляхосполучення, в 1844 р. успішно його закінчив і в чині поручика

вступив на службу до однойменного відомства. Молодий інженер швидко

отримав місце начальника дистанції Московсько Варшавського шосе.

Подальша його служба в державному відомстві була пов’язана з роботою

в якості інженера та інспектора з будівництва стратегічних доріг у західній

частині Росії.

14 січня 1848 р. в його житті відбулась важлива подія: він одружився

з зовсім юною, сімнадцятилітньою Надією Філаретівною Фроловською 6 .

Вона народилась 29 січня 1831 р. в сім’ї дрібного поміщика Смоленської

губернії. Від батька, скрипаля аматора, успадкувала палку любов до

музики, отримала гарну музичну освіту, познайомилася з кращими

творами великих класиків. Мати, яка походила з роду Потьомкіних,

передала дочці сильний характер, уміння керувати людьми, владність і

незалежність 7 . Надія Філаретівна відіграла важливу роль в житті свого

чоловіка, ставши для нього вірною опорою і підтримкою протягом усього

їхнього спільного життя. Подружжя було щасливим, свідченням чого були

їхні одинадцятеро дітей, на виховання яких Н. фон Мекк віддала всі свої

сили та душевну енергію.

Праця в державному відомстві, а також кволе просування по службі не

задовольняла всіх професійних амбіцій К. фон Мекк. Тому в 1860 р. за

проханням Надії Філаретівни він покидає державну службу, щоб зайнятись

підприємницькою діяльністю.

Після початку будівництва в 1860 р. лінії Москва Коломна Спілкою

Саратовської залізничної дороги, К. фон Мекк отримав підряди на

проведення земляних робіт під залізницю. В цій сфері він зміг повністю

реалізувати себе як талановитого організатора та інженера. Але Сара

товська Спілка незабаром збанкрутувала і натомість утворилася нова

Спілка Московсько Рязанської залізничної дороги, головою правління якої

став П. фон Дервіз. Він високо оцінював професіоналізм барона, тому

саме К. фон Мекку довірив усі підряди по будівництву залізниці Коломна

Рязань вартістю 4,7 млн крб. Ця залізниця була закінчена в 1864 р. і

принесла її будівельникам по 1,5 млн крб.

Барон К. фон Мекк також знаходився серед співвласників компанії з

прокладання Курсько Київської залізниці 1866 1868 рр., а згодом в 1868 р.

виграв тендер на будівництво Ландварово Роменської залізниці, яка

проходила через територію Поділля, зокрема Браїлова, що і стало однією

з причин для купівлі містечка. Взагалі Карл Федорович, отримуючи

355

Наукові праці Кам’янець Подільського національного університету імені Івана Огієнка

вигідні контракти і вміло організовуючи справу, зумів накопити великі

статки. Свої багатомільйонні капітали він тримав у акціях побудованих ним

доріг: Ландварово Роменської, Московсько Рязанської, Рязансько

Козловської, Курсько Київської та Моршанської 8 .

9 серпня 1868 р. між поміщиком Феліціяном Юковським та відстав ним

підполковником бароном К. фон Мекк був укладений договір на продаж

останньому містечка Браїлів з передмістями Москалівка, Козачівка,

Чмелівка, Гамарня, Сохачівка, Завалля а також сіл Людавки та

Новоселиці. За все барон мав сплатити 299 000 руб. сріблом 9 .

Після придбання містечка фон Мекки звели в Браїлові палац.

Розташувавшись на підвищенні, навпроти монастиря, біля річки Рів, він

виглядав досить ефектно. Побудований з трьома ризалітами з фасадної

та тильної сторони. Стіни першого поверху рустовані, другого гладкі. Усі

вікна в маєтку мають прямокутну форму, вставлені в ризаліти. Скромне

зовнішнє оформлення перегукувалось з багатим внутрішнім інтер’єром.

Обидва поверхи вміщували по 15 кімнат та з’єднувалися дубовими,

паркетними, сходами, підлогу покривав паркет. Частина дверей була

пофарбована масляною фарбою в білий колір, а частина полакована.

Будинок обігрівався за допомогою груб, яких на кожному поверсі

нараховувалось по 12 штук. Під палацом знаходились великі підвальні

приміщення.

Кімнати були обставлені різноманітними меблями: диванами,

столиками та шафами з дорогих порід деревини. Особливо вражав

більярдний стіл з червоного дерева та кулями зі слонової кістки 10 . Для

занять музикою в окремому залі стояв чорний рояль та фізгармонія.

Колекція нот та величезна бібліотека вказували на велику освіченість

господарів. Кабінет Н. фон Мекк прикрашали картини, особливою

чарівністю вирізнялась скульптура сплячої дитини з мармуру. Усі речі в

будинку від меблів до столового срібла та сервізів були новими. І взагалі

обстановка нагадувала більш міський, аніж сільський маєток 11 . В будинку

знаходився зимовий сад, де мешканці могли відпочивати.

Маєток навколо ніби огортав новонасаджений фруктовий сад,

оперезаний залізною огорожею, та молодий парк, оточений кам’яним

муром. На схід від палацу розміщувався господарський двір з клунями,

сараями, лідниками, конюшнями та іншими будівлями, яких в загальному

нараховувалось 45 одиниць 12 .

У 1872 р. фон Мекк збудував новий винокурний завод 13 , який

розміщувався біля передмістя Козачівки, і те місце, де він знаходився, до цих

пір серед населення називають “гуральня” 14 . Завод являв собою кам’яну

будівлю довжиною 17, шириною 12 і висотою 4 сажень. В ньому знаходилось 5

відділень: апаратне, парове, мельне, перетерне та заквасне. Також поруч

знаходилась солодівня, лідник та будинок для робітників. Браїлівська

винокурня забезпечувала спиртним усі корчми волості, серед

356

Історичні науки. Том 21

яких по одній знаходились у містечку та передмістях Москалівка і

Сохачівка 15 .

Крім цього, в Браїлові родина володіла цегельним заводом (розмі щався

на місці колишнього піонерського табору, в народі ця місцина носить місце

гамарня). Цеглу виробляли у дерев’яному будинку 118 сажень довжини та 4

сажень ширини, дах покривала солома. Випалювання відбувалось у двох

спеціальних печах, які стояли в окремому дерев’яному приміщені. Біля заводу

знаходились чотири невеликі будинки, в яких розміщувались робітники 16 . Цегла

з Браїлівського заводу не продавалась, а використовувалася для особистих

потреб власників містечка 17 . Також існують відомості, що в 1876 р. у Браїлові

працювала лісопильна машина 18 . В містечку та його передмістях на р. Рів

знаходилось чотири господарські кам’яні, двоповерхові водяні млини, дах яких

покривала ґонта.

В квітні 1875 р. граф Федір Сціпіо, директор цукрового заводу,

орендував будинок та циліндричний млин на Москалівці строком на 1 рік

з виплатою 1 000 руб. щорічно.

У свою чергу, управляючий Браїлівським маєтком Іван Лічковський в

грудні 1875 р. від імені власників здав в оренду браїлівському купцю 2 ї гільдії

Матусу Потоку іншого водяного млина з правом ловити рибу на р. Рів від

Тартака до гамарні строком на 3 роки, з орендною платою 1 300 руб. в рік.

Серед пунктів договору було зазначено, що зерно для службовців маєтку він

мав молоти безкоштовно. В цей самий час М. Поток орендував у Браїлові

шинок строком на 1 рік із виплатою 9 000 руб. сріблом. Йому було дозволено

продавати спиртні напої, як вроздріб, так і гуртом з обов’язковою умовою, що

напої купуватимуться у Браїлівській винокурні.

Безперечно, найбільшим підприємством у власності фон Мекків був

цукровий завод. Побудований ще попередніми власниками у 1845 р., він

розміщувався у чотирьохповерховому кам’яному будинку із залізною

крівлею. У 1876 р. в ньому розташовувалось 21 е відділення: машинне,

апаратне, різальне, розмельне, розливне, сушильне, пакувальне,

дефузійне, фільтрне, рафінадне, лабораторне та ін. При цукроварні

знаходились кузня, два склади, сараї, будинок для директора та

службовців, також три казарми, де жили робітники 19 .

22 лютого 1870 р. відбулися збори десятидвірних селян сіл Козачівки

та Москалівки. На цих зборах усі виявили бажання відкрити однокласне

училище, на утримання якого передбачалось із кожної громади по 150 руб.

сріблом в рік. Також селяни брали на себе зобов’язання за власні кошти

до осені 1870 р. збудувати у Браїлові відповідне приміщення 20 .

Справа із заснуванням навчального закладу затяглася і в 1873 р. барон К.

фон Мекк вирішив допомогти місцевому населенню з проблемою освіти.

Планувалось створити однокласне училище, для чого він пожертвував в селі

Москалівці добротний будинок, в якому до січня 1869 р. проживали попередні

власники містечка Юковські. Двоповерховий кам’яний будинок

357

Наукові праці Кам’янець Подільського національного університету імені Івана Огієнка

ідеально підходив для створення в ньому навчального закладу. На

нижньому поверсі знаходився коридор зі сходами на гору, вітальня,

кімната для сторожа та велика світла кімната, в якій проводились заняття.

Шість кімнат другого поверху залишались в розпорядженні вчителя.

Опалення всієї будівлі забезпечували чотири груби, по дві на кожному

поверсі. У користування вчителю передавався сад та город, які

знаходились біля училища.

На прохання К. фон Мекк попечитель Київського навчального округу

прислав до Браїлова вчителя Г. Золотова. В подарунок від власника

містечка він отримав 150 руб. на обмундирування. Селяни сіл Козачівки і

Москалівки, бажаючи, щоб училище отримало статус народного,

зобов’язались виплачувати йому зарплатню у 400 руб. в рік. В свою чергу,

власник містечка взяв на себе обов’язки забезпечувати навчальний

заклад опаленням, освітленням та ремонтними роботами.

На посаду законовчителя спочатку планувалось запросити священика

Браїлівського жіночого монастиря Северіана Белінського. Але управління

Подільсько Брацлавської єпархії посилаючись не те, що він займає посади

благочинного та законовчителя при монастирській жіночій школі,

скасувало його кандидатуру та порекомендувало священика Браїлівської

Різдво Богородицької церкви Михайла Судилковського, який пробув на цій

посаді до своєї смерті в 1909 р.

Урочисте відкриття та освячення училища відбулося 6 листопада

1873 року. Влітку наступного року в ньому навчалось уже 70 дітей.

4 травня 1874 р. на сільському сході селяни вирішили підняти

зарплатню вчителю до 450 руб. на рік. Також планувалось виплачувати 50

руб. вчителю співів. За ці кошти їхні діти мали право безкоштовно

навчатись в училищі. Якщо ж хтось з іншої громади мав бажання віддати

своїх дітей на навчання до цього навчального закладу, то був вимушений

сплачувати на користь вчителя три крб. на рік 21 .

Смерть К. фон Мекк від важкого сердечного нападу 26 січня 1876 р.

справила на Надію Філаретівну гнітюче враження. Великою розрадою для

неї залишилася музика. В її московському будинку бували М. Рубінштейн,

Г. Венявський та інші відомі музиканти. Надія Філаретівна надавала

значну грошову допомогу Російському музичному товариству, яке

опікувалось розвитком національної музичної культури, запровадила при

Московській консерваторії стипендію фон Мекк.

Заочне знайомство баронеси з Петром Чайковським відбулося через

Й. Котека – учня та приятеля композитора 22 . Петро Ілліч не був знайомий з

нею особисто, але їхнє листування, розпочате ще у 1876 р. в зв’язку із

невеликим замовленням П. Чайковському від Н. фон Мекк, поступово

переросло у велику дружбу 23 . Між Петром Іллічем та Надією Філаретівною

була домовленість ніколи не зустрічатися, а спілкуватися виключно за

допомогою листів, які писали одне одному з інтервалом 2 3 дні. П.

358

Історичні науки. Том 21

Чайковський написав упродовж свого листування баронесі 760 листів, а

вона йому у відповідь – 451 24 .

Н. фон Мекк, дізнавшись про важке матеріальне становище П.

Чайковського, запропонувала йому свою допомогу: щорічну грошову

субсидію у розмірі 6000 руб. до того часу, поки він не повернеться до

консерваторії. Перше запрошення приїхати в Браїлів Петро Ілліч отримав

весною 1878 р. і відразу відповів згодою 25 .

У другій половині травня П. Чайковський приїхав до Браїлова.

Надзвичайно приємне враження отримав композитор від палацу баронеси.

Він вражав своєю чистотою та комфортом, де кожна кімната під

тримувалася в ідеальній чистоті 26 .

Н. фон Мекк потурбувалась про те, щоб композитор в містечку почував

себе зручно. Управляючі і слуги були попереджені про його смаки і звички.

Сніданок, обід і вечеря подавалися у вказаний ним час, страви готувались на

замовлення. Все було наче призначено для того, щоб оберігати його

спокій, попереджувати усі бажання 27 .

Недалеко від маєтку знаходився чудовий здичавілий сад, в якому

композитор після ранкової кави полюбляв прогулюватися на самоті. Після

таких ранкових прогулянок, що тривали не більше години, він повертався

до палацу натхнений місцевою природою, сідав за рояль і починав

працювати 28 .

Приїхавши у маєток, П. Чайковський зустрічає там ще невідомого

випускника Паризької консерваторії Клода Дебюссі. Майбутнього

композитора Надія Філаретівна привезла з Парижа для занять на піаніно

з її молодшими дітьми та акомпанувати співакам і виконавцям на різних

інструментах. К. Дебюссі, проживши в Браїлові два роки (1879 1881), був

вимушений повернутись до Франції, бо Н. фон Мекк дізналась про його

симпатії до п’ятнадцятирічної дочки Соні 29 .

Цей випадок красномовно говорить про те, що у той час Браїлів своєю

красою надихав на створення музики композиторів із найрізноманіт нішими

характерами та національностями.

У Браїлові П. Чайковський закінчив першу оркестрову сюїту опери

“Орлеанська діва”. А після від’їзду присвятив містечку невеликий цикл п’єс

для скрипки і фортеп’яно – “Спогади про дороге місце”, до складу

якого ввійшли три п’єси “Роздуми”, “Скерцо”, “ Мелодія” 30 . Після смерті П.

Чайковського п’єси вийшли в світ після перекладу їх для скрипки з

оркестром композитором Глазуновим 31 .

Наступного 1879 р., за настійливим запрошенням Н. фон Мекк, П.

Чайковський знову приїхав до Браїлова і прогостював десять днів. У серпні

цього ж року він втретє відвідує Поділля. Пропозиція На дії Філаретівни

поселитися на хуторі біля села Сьомаки в той час, коли вона з сім’єю буде

мешкати в Браїлові, композитор зустрів з великою радістю 32 .

359

Наукові праці Кам’янець Подільського національного університету імені Івана Огієнка

П. Чайковського поселили у невеликому старому будиночку, біля

якого росли вікові дуби та чудовий занедбанений сад. Житло складалося з

вітальні, просторого кабінету, їдальні, спальні та кімнати для прислуги.

Недалеко протікала річка, що надзвичайно подобалось Чайковському. У

розпорядженні в композитора знаходилася коляска з четвіркою коней,

якою він міг користуватися у будь який момент 33 .

В липні 1880 р. він знову приїхав у Сьомаки, зупинившись по дорозі

лише на кілька днів у Браїлові 34 . На хуторі Петро Ілліч зустрів свій будинок

у ще кращому стані: були переклеєні шпалери та всюди розсаджені квіти.

Надія Філаретівна особисто керувала усім приготуванням за смаком

композитора 35 . Натхненний місцевою природою П. Чайковський написав

сім чудових романсів, в яких переважають світлі, сповнені весняної

свіжості, молодості, віри в життя настрої (“То було ранньою весною”,

“Серед шумного балу”, і “Серенада Дон Жуана” на слова О. Толстого

“Пімпінелла”).

Це був останній приїзд Чайковського в Браїлів та Сьомаки. Незабаром,

у 1881 р., Надія Філаретівна продасть свій маєток і композитор більше

ніколи не відвідає містечко 36 .

Н. фон Мекк після смерті чоловіка зіштовхнулася з низкою економіч них

проблем. По звільненні управляючого Тарашкевича в липні 1879 р., вона сама

взялась до ведення справ у Браїлові. “З ранку до вечора я пишу, рахую,

думаю, збираю відомості, вимагаю витяги з бухгалтерських книг,

спілкуюсь з службовцями, так що ввечері я перебуваю в жахливому стані 2

і можу тільки лягти спати …” – писала вона до П. Чайковського. 2

Щоб якось вийти з становища, були здані в оренду чотири місцевих

фільварки (крім Тартака та Сьомаків). Ціна складала 6 7 крб. в рік за одну

десятину орної землі.

Незважаючи на нестачу коштів, продовжували організовувати свята

з феєрверками, ілюмінацією та катанням на човнах. В ролі гребців

виступали працівники цукрового заводу, переодягнені у спеціальні

матроські костюми 37 .

Навесні 1881 р. Н. фон Мекк зіштовхнулася із величезною пробле

мою – борги, яких було надзвичайно багато. Більшість з них пов’язані з

залізницею і становили 4,5 млн руб. За Браїловом трималася сума у 1,5

млн

руб. боргу. В Петербурзі та Москві всіма справами займався 21 річний син

Володимир. Прикладаючи всі зусилля, йому не вдавалось врегулювати

фінансові проблеми. Кредитори вимагали погашення боргів, відбувались

постійні інтриги та чвари, що надзвичайно ускладнювали життя сім’ї

баронеси 38 .

Після сплачення боргу за Браїлів Надія Філаретівна вирішує продати

містечко. Ціну встановили у розмірі 1,5 млн руб., але на його придбання

знайшовся тільки один покупець, і то лише за 900 тис. руб. Сьомаки

віддали в оренду з умовою залишення за Н. фон Мекк саду та будиночка,

360

Історичні науки. Том 21

де жив П. Чайковський. У всіх негараздах, пов’язаних з економічною

кризою у містечку, власниця звинуватила графа Ф. Сціпіо, який перебував

на посадах управляючого та директора цукрового заводу. Після його

звільнення в квітні 1881 р., син Володимир Карлович привіз трьох

бухгалтерів, юриста та техніка, щоб прийняти справи по економії та

цукровому заводі. З огляду на те, що всі справи велись безвідповідально,

розбір документів затягнувся на два тижні 39 .

Не знаходячи покупця на Браїлів, Надія Філаретівна в червні 1881 р.

почала клопотати у своїх знайомих в Москві, щоб взяти в борг гроші під

заставу містечка і, таким чином, спростити процедуру продажу 40 .

В той час замість управляючого всіма справами завідував присяжний

повірений Олександр Воронєц. Як зазначає сама власниця, він мало

підходив на дану посаду, але, не бажаючи залишатись зі всіма справами

наодинці, не звільняла його. Роль особистого секретаря виконував

домашній вчитель музики Владислав Похульський 41 .

В середині серпня 1881 р. після тривалих торгів (через кожну

дрібницю, як стверджувала Н. фон Мекк) Браїлів разом з цукровим

заводом за 1 млн 400 тис. руб. придбав син канцлера, світлійший князь

Олександр Горчаков.

Надія Філаретівна у своїх листах до П. Чайковського писала, що

надзвичайно жалкує про продаж містечка: “ Милий, дорогий друже! Як мені

шкода і досадно повідомляти Вас, що Браїлів я продала, а відповідно

3 і щастя мати Вас своїм гостем для мене більше не можливе. Я пережила

4 жахливо важкий період, поки відважилась продати, але, відважившись, я

вже не даю волі своїй уяві згадувати про те, що я там залишила і що

викликає пекучу, нестримну біль в серці” 42 .

Сім’я фон Мекк за досить короткий період володіння Браїловом

змогла в значній мірі розширити його промисловий потенціал. Зведення

палацу та чудового парку з трьома озерами поставило містечко на рівні

тодішніх найкращих дворянських резиденцій Поділля. Завдяки

меценатській діяльності К. та Н. фон Мекк в Браїлові з’явилось однокласне

училище, а відвідання його К. Дебюссі та П. Чайковським зробило відомим

далеко за межами України.

Перспективи подальшого вивчення даного питання достатньо широкі,

адже залишаються недослідженими документи з архівів Санкт Петербургу

та Москви, в яких дослідники можуть виявити досить багато цікавих і

невідомих фактів, пов’язаних з життям та діяльністю сім’ї фон Мекк в

Браїлові та за його межами.

Примітки

1 Гавлин М.Л. Династия “железнодорожных королей” фон Мекк / М. Л. Гавлин //

Экономическая история. Обозрение / Под ред. Л.И.Бородкина. – Вып. 7. – М., 2001.

2 Алєксєєва Т. Надія Філаретівна фон Мекк (1831 1894). До 170 річчя від дня

народження / Т.Алєксєєва. – Вінниця, 2001.

361

Наукові праці Кам’янець Подільського національного університету імені Івана Огієнка

3

Тюменєва Г. Чайковський і Україна / Г. Тюменєва. – К.: “Мистецтво”, 1955.

4

Майбурова К. В. Чайковський на Україні / К. Майбурова. – К.: “Знання”, 1965.

5 Чайковский П. И. Письма к близким / П.И. Чайковский. – М.: Государственное

музыкальное издательство, 1955.

6

Гавлин М.Л. Вказана праця. – С. 135 136.

7

Алєксєєва.Вказана праця. – С. 1.

8

Гавлин М.Л. Вказана праця. – С. 136 138.

9 Центральний державний історичний архів України у м. Києві (Далі – ЦДІАУ м.

Київ) – Ф. 486. – Оп. 5. – Спр. 520. – Арк. 110 116.

10 Державний архів Вінницької області (Далі – ДАВО) – Ф. Д 274. – Оп. 5. – Спр. 2. –

Арк. 12

11 Чайковский П. И. Письма к близким. Вказана праця. – С. 165.

12 ДАВО. – Ф. Д 274. – Оп. 5. – Спр. 2. – Арк. 12 25.

13 Там само. – Ф. Д 200. – Оп. 1. – Спр. 468. – Арк. 2.

14 Там само. – Спр. 482. – Арк. 28.

15 Там само. – Ф. Д 274. – Оп. 5. – Спр. 2. – Арк. 260 265.

16 Там само. – Арк. 261.

17 Там само. – Ф. Д 200. – Оп. 1. – Спр. 482. – Арк. 28.

18 Там сам. – Спр. 506. – Арк. 12.

19 Там само. – Ф. Д 274. – Оп. 5. – Спр. 2. – Арк. 183 185.

20 Там само. – Ф. Д 205. – Оп. 1. – Спр. 32. – Арк. 204 205.

21 ЦДІАУ м. Київ. – Ф. 707. – Оп. 225. – Спр. 99. – Арк.2, 4, 17 19.

22 Алєксєєва Т. Вказана праця. – С. 1.

23 Майбурова К. Вказана праця. – С. 31.

24 Рекрут Я. 760 листів Чайковського// Робітнича газета. – 2004. – 20 січня. – С. 4.

25 Майбурова К. В. Вказана праця. – С. 31.

26 Чайковский П. И. О музыке, о жизни, о себе. (Литературная композиция А. А.

Орловой) / П.И. Чайковский. – Ленинград: Музыка, Ленинградское отделение,

1976. – С. 164.

27 Майбурова К. В. Вказана праця. – С. 32.

28 Чайковский П. И. О музыке, о жизни, о себе. Вказана праця. – С. 87 88.

29 Курков Г. Подільський етюд Клода Дебюссі / Г.Курков // Комсомольське плем’я. –

1988. – 27 грудня. – С. 3.

30 П. І. Чайковський і Україна: Збірник матеріалів. – К.: “Музична Україна”, 1990. –

С. 196.

31 Чайковский П. И. О музыке, о жизни, о себе. Вказана праця. – С. 42.

32 Тюменєва Г. Вказана праця. – С. 12.

33 Чайковский П. И. Письма к близким. Вказана праця. – С. 231.

34 Майбурова К. В. Вказана праця. – С. 34.

35 Чайковский П. И. О музыке, о жизни, о себе. Вказана праця. – С. 125.

36 Майбурова К. В. Вказана праця. – С. 34.

37 Чайковський П. І. Листування із Н. Ф. фон Мекк: [Електронний ресур]. – //

http://profil ua.com/index.phtml?action=view&art_id=978 – Доступно 26 березня

2010 р. – Лист від 17 червня 1879 р.

38 Там само. – Лист від 28 лютого 1881р.

39 Там само. – Лист від 10 квітня 1881 р.

40 Там само. – Лист від 6 червня 1881 р.

362

Історичні науки. Том 21

41 Там само. – Лист від 12 червня 1881 р.

42 Там само. – Лист від 21 серпня 1881 р.

Резюме

В статье рассматривается влияние баронов фон Мекк на промышленное и

культурное развитие местечка Браилова, теперь Жмеринского района

Винницкой области, во второй половине ХІХ в., и пребывание в это время

известного русского композитора Петра Чайковского.

Ключевые слова: Браилов, фон Мекк, П. Чайковский, Винниччина.

Одержано 2 жовтня 2011 р.

ИСТОЧНИК

СКАЧАТЬ: https://drive.google.com/open?id=0B55iA0Rtlu-ibVZ1VGJLRVREMnc